Аргонавти Всесвіту

Оглавление

Знову буря оплесків пролинула по залу.

— Два роки тому з Землі вилетів другий ракетний міжпланетний корабель «Місяць-2». Уряд і Комуністична партія наполягли на тому, щоб і цей політ відбувся без пасажирів. У першому експериментальному перельоті Земля-Місяць-Земля, що був генеральним іспитом автоматичних приладів керування, не можна ще було рискувати життям учених. Астроплан «Місяць-2» був обладнаний найсучаснішими автоматичними установками, сконструйованими в наукових інститутах Москви, Ленінграда, Києва, Пекіна, Шанхая, Варшави, Будапешта, Праги і Софії. Ці установки керували двигунами і рулями астроплана, приймаючи радіоімпульси з Землі. Вчені стежили з Землі за польотом корабля і вивчали дані, які передавалися з міжпланетного корабля автоматично по радіо. Своєрідна міжпланетна мандрівка автоматичних установок пройшла блискуче! Керований по радіо з Землі астроплан облетів навколо Місяця і, повернувшись на Землю, благополучно знизився на Азовському морі. Ви всі знаєте про це. Ви бачили чудові фотографії, зроблені автоматичними апаратами, що були на цьому кораблі. Вперше в історії науки ми зазирнули на той бік Місяця, який ніколи не був видний з Землі, і встановили, до речі, що він нічим істотним не відрізняється від давно уже відомого нам. Але, ясно, не тільки заради цих цікавих фотографій «Місяць-2» був відправлений у міжпланетний переліт. Ця подорож автоматичних установок, апаратів і приладів підтвердила можливість пасажирських польотів у світовому просторі! Тепер радянська наука має практичний досвід зореплавання, астронавігації. Ми маємо право тепер здійснити політ на Венеру! радянський уряд і Комуністична партія дали згоду на те, щоб Радянські вчені здійснили міжпланетну подорож, а водночас і спробували відшукати на Венері ультразолото. Ось чому величезний колектив наукових інститутів Радянського Союзу, Китаю і народно-демократичних республік наполегливо працював усі останні роки над тим, щоб всебічно підготувати нашу подорож, забезпечити її успіх. Конструювання астроплана і його будівництво проведеш Московським і Пекінським інститутами міжпланетних сполучень. Нове атомне паливо для наших ракетних двигунів — атоміт, — створене в співдружності Ленінградським і Київським інститутами фізичної хімії. Оптичні прилади астроплана виготовлені Празьким інститутом експериментальної оптики. Складна система здобування під час шляху електричної енергії розроблена і здійснена вченими Шанхайського інституту енергетичних проблем. Внутрішнє обладнання астроплана створене на дослідних заводах Варшавського інституту гігієни. Свою долю участі внесли також наукові інститути Будапешта, Кантона, Софії, Берліна. Як бачите, наш астроплан «Венера-1» створений дійсно зусиллями вчених і інженерів усього великого демократичного табору народів світу! Вчені розрахували все, зважили всі можливості, які тільки можна було передбачити. І я тепер сміливо можу заявити: ми озброєні знанням, досвідом, натхнені довір’ям до нас з боку великої радянської Батьківщини і дружніх народів демократичного табору і зробимо все для того, щоб виконати наші завдання!..

Виразним жестом академік Риндін спинив оплески.

— Друзі і товариші, не поспішайте. Прибережіть оплески до нашого повернення. Перед нами — велика, важка і тривала подорож по незнаному океану Всесвіту. З цього приводу мені згадується красива стародавня казка, відомий поетичний грецький міф про аргонавтів. Пам’ятаєте його? Цей міф розповідає про відважних казкових героїв, старогрецьких моряків, які на малесенькому кораблику вирушили в далеку подорож на розшуки золотого руна, шкури чудесного барана, яка мала, як вони вірили, чарівні властивості. На своєму маленькому кораблі, що називався «Арго», моряки подолали Егейське море, подолали невідоме їм до того часу грізне Чорне море, яке здавалося мандрівникам загадковим, таким, що ховає в собі невідомі небезпеки. Древній міф розповідає, як відважні моряки вийшли переможцями з сміливого поєдинку з грізними силами природи і знайшли своє золоте руно в Колхіді, як називалося тоді наше Закавказзя. Героїчні мандрівники на кораблі «Арго», славні аргонавти перемогли! Думаючи про нашу подорож, я завжди згадую цю красиву і наївну казку… Я думаю: адже й ми, подібно старогрецьким аргонавтам, попливемо по невідомому безкрайому океану Всесвіту, долаючи його бурхливі ефірні хвилі, можливі, хоча й не знані нами ще бурі й шторми, борючися з могутніми силами космічних стихій і намагаючись відшукати наше золоте руно, наше ультразолото… Сучасні аргонавти Всесвіту сподіваються досягти не менших успіхів, ніж стародавні аргонавти грецького міфу!

Академік Риндін спинився схвильований. Потім він підвів руку, наче заспокоюючи і себе, і слухачів:

— А проте — це, звичайно, тільки поетичне порівняння. Друзі мої, пробачте мені його; повірте, вчені також дуже люблять поезію! Отже, сьогодні, дорогі товариші, ми надовго прощаємося з вами. Як ви вже знаєте, через кілька діб ми вилітаємо з першої в історії людства міжпланетної станції біля підніжжя Казбеку. Чому обране це місце для старту нашого корабля? Ви знаєте, що для вильоту в світовий простір, у космос, астроплан мусить розвинути так звану космічну швидкість, — для Венери вона дорівнюється одинадцяти і п’яти десятим кілометра на секунду. Це величезна швидкість, а розвинути її треба надзвичайно хутко, витративши при цьому дуже багато палива. І ось ми насамперед використали швидкість обертання самої Землі з заходу на схід. Астроплан стартує в районі Центрального Кавказу на сорок третім градусі північної широти. Швидкість обертання Землі на цьому градусі складає близько трьохсот сорока метрів на секунду. Можна вважати, що ці триста сорок метрів на секунду є нашим прямим виграшем, чи не так? Адже ми полетимо в напрямі з заходу на схід, себто використаємо цю готову швидкість. Далі, ми розгонимо астроплан уздовж злітної рейкової доріжки, яка веде на вершину Казбеку і там обривається. Що це дає нам? Астроплан аж до кінця злітної доріжки не витратить жодного грама власного палива: його потягне за собою ракетний візок. Ракетні двигуни візка швидко розгонять астроплан і виведуть його на вершину Казбеку, на висоту близько п’яти кілометрів, де опір повітря майже вдвоє нижче, ніж на рівні моря. Це буде тривати всього двадцять п’ять секунд, але за цей час астроплан дістане швидкість шістсот метрів на секунду, як бачите, дуже чималу. На вершині Казбеку, де обривається злітна рейкова доріжка, візок скотиться по рейках назад, униз, витративши цілком свій запас палива. А звільнений астроплан полетить далі, продовжуючи прискорювати політ, бо в той момент, як він відділиться від візка, почнуть працювати його власні ракетні двигуни.