Шхуна «Колумб»

Оглавление

101

Комісар зійшов на командний місток і став поруч командира, стежачи в бінокль за рухом трьох чорних плямок попереду. Капітан-лейтенант схилився над тридцятидвократним біноклем, що не вміщався в рубці, а ставився на спеціальну триногу. Коли б не легеньке дрижання палуби, то в той бінокль уже можна було розглянути чорні мурашки на пароплаві й шхуні, якими мусили на такій віддалі видаватись люди.

Старший механік Абдулаєв був на своєму посту в машинному відділі. До цього його зобов'язувала команда «повний бойовий», але тому, що ніхто не збирався стріляти з гармат і пускати торпеди, а лише відбувалася напружена гонитва, наслідки якої для нього мали надзвичайний інтерес, він раз у раз телефонував помічникові вахтового начальника і запитував, як справи. Той щоразу відповідав, що все гаразд, коротко пояснюючи хід подій. Але за четвертим разом пробурчав щось незрозуміле.

Саме в цей час штурман доповів командирові, що «Буревісникові» не вистачає однієї чверті хвилини, щоб одрізати «Каймана» від «Колумба». Капітан-лейтенант сердито подивився на штурмана. «Буревісник» ішов «повним бойовим», і командир знав, що він міг вигадати за цей час лише п'ять-шість секунд. Комісар нахилився до вуха командира і щось йому прошепотів. Трофімов зірвав телефонну трубку.

— Машина! — ту ж мить почув старший механік голос капітан-лейтенанта.

— Слухаю!

— Повний хід за вашим проектом.

На хвилину залишімо «Буревісник» і перейдімо на палубу «Каймана». Там теж панувало виняткове напруження і хвилювання. Спершу літак не викликав на пароплаві ніяких підозрінь, а коли негайно після того помітили шхуну, капітан дав наказ «поламати» машину і розпочати «ремонт». Команда цього пароплава добре вміла симулювати такі речі. Але коли літак закружляв удруге, а на шхуні з'явилися знаки, що були умовними сигналами, на «Каймані» заметушились, викликали сигналіста, агента, що пішов перед тим снідати, і «поламку» одмінили.

Шхуна несподівано спинилася, і якась людина просемафорила:

...

«Негайно підійдіть на допомогу. Дуже важливо».

Попередній шифрований сигнал свідчив, що на шхуні перебував хтось з підводного човна, а повітряні атаки літака на шхуну доводили, що з нею справді щось трапилось: їй загрожує небезпека. Проте хто саме був на шхуні в той момент, ще не можна було роздивитися у найсильніші біноклі.

«Кайман» рушив до шхуни. Але не дуже швидко. На вантажному пароплаві так скоро збільшити швидкість, як це роблять військові кораблі, не можна. Хоч як старалися в машинному відділі пароплава перейти з найменшого ходу, майже стояння на місці, до швидкого, це забрало в них чимало часу. Та перші хвилини, коли на «Каймані» впевнилися, що літак не має зброї, там не дуже й турбувалися. Коли ж капітан помітив на обрії чорну крапку, яка наближалася відтіля, звідки прилетів «Розвідувач риби», то одразу запідозрив, чи не викликав літак собі на допомогу якесь судно. В цьому теж не було нічого страшного, бо судно ледве виднілося на обрії, і «Кайман» встиг би десять раз підійти до шхуни та назад, поки воно сюди доповзе.

Так минуло хвилини дві, і один з помічників капітана вернув увагу на те, що судно наближається надто швидко. Воно буквально на очах виростало перед ними Таку швидкість міг розвинути лише легкий військовий корабель. Це примушувало прискорити рух пароплава, щоб уникнути можливих неприємностей.

Військовому кораблеві пароплав мусив показати свій національний прапор. Командир того корабля мав право перевірити документи пароплава. Єдине, чого він не мав права робити, — це зняти, без згоди капітана, людину з іноземного пароплава, хоча б то був явний злочинець. Капітан «Каймана» поспішав до «Колумба», наміряючись скористатися своїм правом. Військовий корабель мчав, як вихор, але пароплав, безумовно, мав перевагу у віддалі, і старший помічник капітана «Каймана» зловтішно посміхався, стежачи за змаганням. Матроси на пароплаві приготувалися викинути за борт трапи, як тільки зрівняються з шхуною. Маленький беззбройний літачок не міг їм перешкодити.

А Бариль все кружляв над шхуною. Пілот забув, що він не на військовому літаку. У Петимка від незвички до карколомних поворотів іноді забивало дух. Часом він повисав на ременях, якими пристібувався до літака, і тоді хапався руками за борт і дивився на пілота широко розплющеними очима. «Розвідувач риби» проносився над шхуною, стрілою злітав угору, роблячи «горку», тобто задираючи ніс майже вертикально, робив петлю і прямим лікуванням ішов знову на «Колумба». Здавалося, він зараз упаде на палубу шхуни, розіб'ється і одночасно зіб'є щоглу, рубку, подавить людей. Мабуть, і на військовій службі Барилеві ніколи не доводилось виробляти таку акробатику в повітрі.

Це була інсценізація бою з іншим літаком, але той інший «літак», вірніше шхуна, нікуди не міг упасти. В усякому разі, мабуть, ні одному льотчикові в світі не доводилось робити таких фігур на літаку, не призначеному для вищого пілотажу.

Бариль намагався дезорганізувати своїх ворогів на| шхуні, і це йому вдалося. Він не дав їм більше запустити мотор, хоч як вони намагалися. Він пролітав боком так низько, що, здавалося, ось-ось розсіче крилом комусь із них голову. Махав їм кулаком, страшно кривив обличчя. Анч не витерпів і вистрілив, пославши в льотчика останню кулю, але влучив лише в крило.

Бариль атакував не лише шхуну. Він повів свою машину назустріч пароплавові, викликаючи там тривогу і замішання. А коли він, зайшовши збоку, несподівано кинувся на капітанський місток, то всі, хто там стояв, попадали на палубу, бо їм здавалося, що літак цілиться поплавцями їм у голови. Стерновий з переляку покинув штурвал, і хвилі одразу збили пароплав з курсу. «Кайман» завихляв і пішов праворуч. Коли пілот проводив свою машину над містком, капітанові і всім присутнім там уже здавалося, ніби літак падає, зачепившись крилом за щоглу. І справді, віддаль між фок-щоглою і грот-щоглою була коротша, ніж ширина літака в крилах. Але «Розвідувач риби» зробив крен нахилив крило до грот-щогли, друге підняв до фок-щогли і так, навскосяк курсові пароплава, проскочив над «Кайманом». Коли капітан звівся на ноги, пароплав, ніким не керований, повернув назустріч військовому кораблю. Капітан крикнув переляканому вахтовому матросові негайно перейти в рубку стернового, а в машину подзвонив дати самий повний хід, бо літак, розгорнувшись, мчав у нову атаку на пароплав. Вдруге Бариль взяв «горку» перед бортом пароплава, але «Кайман» вже йшов повним ходом до шхуни. Стерновий на пароплаві стояв тепер у рубці.