Числа Харона

Оглавление

— Шановні пані й панове, гляньте сюди, — Попельський звертався до присутніх, мов справжній професор, — з виділених літер ми утворили ім’я та прізвище кожної із жертв, а також дві причини їхньої смерті. Одна з них — це знаряддя злочину, corpus delicti (цвях, мотузка, рука), друга — через яку жертву було вбито (хвороба, нахабство). Крім того, гематрія імені й прізвища в обох випадках становить 68, так само, як гематрія гебрайських назв занять, виконуваних цими жінками. Будь ласка, ось підсумок сказаного, — Попельський почепив на дошці ще один аркуш.

Перевів подих, помітивши розуміння й зацікавлення в очах присяжних та судді. Набрав у легені нагріте повітря зали й перейшов до найголовнішого.

— Після смерті Леона Буйка поліція знайшла в кабінеті Юзефа Бекерського ось цей третій магічний квадрат. У ньому закодовано ім’я й прізвище вбитого, причина смерті та знаряддя, яким її заподіяно. Насамперед я продемонструю вам неопрацьовану, первісну версію, — промовець зняв з дописи всі аркуші й почепив новий.

Тепер запишемо цю нісенітницю у вигляді чисел, приписуючи їх кожній гебрайській літері, й отримуємо квадрат, у якому виділяємо числа, котрі є добутком координат.

Тепер перенесемо виділене число на відповідну літеру й отримуємо одинадцять значущих літер.

Виписуємо ці літери окремо:

אבהבוגדכילל,

а тоді розташовуємо їх у відповідному порядку

Ми отримали ім’я, прізвище, знаряддя злочину (посудина для олії, тобто займистого мастила) та головну причину — підземний світ, Аїд, до якого вбитий прагнув спускатися безперешкодно, як Харон. І насамкінець додамо, що гематрія імені й прізвища замордованого та гематрія його заняття «мудрець», хкм (חכם) в обох випадках становить рівно 68.

Отож, як ви бачите, третій магічний квадрат із шести-літерними сторонами було створено так само, як і два попередні. Немає жодних сумнівів, що два перші опрацював убивця. Третій магічний квадрат знайдений у Юзефа Бекерського. Хто його створив? Буйко, бо ж він стверджував у розмові з Бекерським, що має квадрат, який стосується його самого. Бекерський знайшов його в Буйка, обшукавши квартиру потому, як ув’язнив математика у своєму льоху. І тоді йому спав на думку бездоганний злочин. Він вирішив звалити провину на вбивцю, який замордував і Любу Байдикову, і Лію Кох. Достатньо самому позбутися Буйка, убивці обох жінок, таким чином, як це описано в магічному квадраті й надіслати цей квадрат до поліції. Там були б переконані, що винуватець злочинів — одна й та сама особа. І тоді — шукай вітра в полі, можна до кінця світу розшукувати якогось жида або гебраїста. Так чи сяк, третій магічний квадрат — це ознака вбивці. Убив той, у кого його знайдено. У Бекерського? Ergo — він убивця! Quod erat demonstrandum.

Гримнули оплески. Попельський відійшов від дошки. Суддя грюкав молотком по столі, аби заспокоїти публіку. Галас розітнув сильний жіночий голос. Поважна літня дама, яка сиділа в першому ряду, рвучко підвелася й глянула на Попельського сповненим ненависті поглядом.

— Ти, падлюко! — вигукнула вона. — Ім’я вказано неправильно! Убитого звали Леон, а не Лев, і тут виходить цілком інша гематрія!

У залі зробилося тихо, лише де-не-де чувся шепіт: «Це графиня Бекерська!».

Попельський радісно всміхнувся.

— Справді, я настільки вдячний вам, пані графине, що ви вказали на цю неточність, що пробачу навіть те, як ви до мене звернулися. Зараз я все вам витлумачу. Під час навчання в Росії, у Казані, Леона Буйка називали русифікованим іменем «Лев», що часто траплялося. Так само в університетських документах у Казані сказано «Иосиф Бекерский», а не Юзеф Бекерський. Отож, у представленому мною магічному квадраті опинилося ім’я Лев, а не Леон!

Детектив рушив до лави. І раптом краєм ока зауважив, що графиня кивнула до нього рукою в чорній рукавичці. Попри те, що вона від початку була присутня на процесі сина, Попельський помітив її лише зараз, коли жінка заговорила. Підійшов до неї й шанобливо вклонився.

— Тиждень тому в Стратині Рената Шперлінг народила твого байстрюка! Викину повію до хліва разом зі щеням! Хочеш побачити, як воно повзає по гною, наче хробак?

Після своєї четвертої в житті лекції Попельський не відчув навіть найменшого задоволення.

XVIII

Попельський мчав новеньким поліційним «Шевроле», позиченим Вільгельмом Зарембою. Курява із запилюжених доріг за Рогатином здіймалася й осідала на фарах. У їхньому світлі витанцьовували комахи, пробігали собаки й горіли очі лісових звірів.

Одягнений був у найкращий літній костюм, у якому того дня виступав на процесі. На сидінні поруч лежав букет червоних троянд і течка з усіма магічними квадратами та статтями й нотатками Буйка. Там-таки лежав товстий конверт із грішми. Дим від сигарети заповнив салон автомобіля й швидко полинув у ніч вузькими пасмами.